Ви є тут

Головна

9 квітня у рамках 16-го туру Чоловічої Суперліги на своїй домашній арені (Спорткомплекс «ЗАБ») гандбольний клуб ЗНТУ-ЗАБ приймав «Портовик» з міста Южне, що в Одеській області. Матч обіцяв бути цікавим, оскільки це було протистояння команд, де не можна однозначно щось прогнозувати, бо ніхто з клубів не збирався здавати позиції та відмовлятися від поставлених на сезон цілей. Для наших земляків це був шанс наблизитися до лідируючого тріо чемпіонату, а ось «Портовик» був одним із лідерів, ведучи боротьбу у ТОП-3. Більше тиску було, все ж таки, на «Портовику», тому що йому в потилицю дихав ЗТР, у той час, як «ЗНТУ-ЗАБ» мали комфортний відрив від абсолютних аутсайдерів «Шахтаря-Академіка» та полтавського «Динамо».

Гра почалася з домінування гостей, які територіально були потужніше на ранньому етапі. Через деякий час наші гравці зрозуміли свої цілі і почали дуже агресивно діяти у відборі та с неперевершеною швидкістю переходити із оборони в атаку. Це приносило свої плоди зі стовідсотковою ефективністю. «Портовик» не був готовий до такого, а особливо похитнулась їхня впевненість у першій половині тайму, коли майже кожен удар парирував наш воротар Юрій Шамрило. Цей матч він може занести собі в актив, бо, в цілому, провів видатну гру не тільки відмінними сейвами, а і зрячими передачами на ранніх стадіях атак.

Дійсно, при незатухаючій підтримці нашого фан-сектору, на чолі з Андрієм Пащенко (мобільний – +38-066-867-73-73), можна було йти тільки вперед і тільки за результатом. Барабанний бій, дудки, постійні мотивуючі вигуки та ритмічні фанатські мелодії створювали атмосферу свята, спортивного азарту та епічного поєдинку.

Чи не кожна атака була результативною, а в оборону хлопці поверталися настільки швидко, що «Портовик» атакував в більшості випадків лише позиційно. Команди демонстрували періодично ярку контратакуючи гру з відкритими зонами, а у тактичних відпочинках віддавали перевагу комбінуванню з активною участю швидкісних флангів та потужними гравцями центру поля. На жаль, з часом ефективність атак хазяїв впала, а в обороні зникла агресія, яка тепер дозволяла забивати немалу частину м'ячів навіть просто на індивідуальній майстерності. Якщо спочатку відрив не становив більше двох м'ячів, то потім він поступово почав збільшуватися. Емоції втрачали контроль, гравці отримували травми, тренери нервово щось кричали та розводили руками.

Було зрозуміло, що у нашої команди банально не вистачило сил демонструвати всю гру темп, запропонований «Портовиком». Коли здавалось, що вже все скінчено, «ЗНТУ-ЗАБ» активізувався і скоротив відрив, але часу було недостатньо, щоб продовжити у такому ж дусі. Після дружніх рукопотискань та подяки невгамовному у той день фан-сектору команди пішли до роздягальні.

Олексій Дітчук
Прес-служба профкому студентів ЗНТУ